АДЖИЛІТІ

Захоплення кінним спортом відобразилося на багатьох сферах нашого життя, починаючи з модних скачок і фраків для жокеїв та закінчуючи спортом з собаками, який отримав назву «аджиліті» (agility – в перекладі з англійської означає «спритність»).
Вперше подолання собаками перешкод, які були скопійовані з конкурної траси, було показано у перерві на змаганнях коней у Англії в 70-тих роках ХХ століття. З часом ці захоплюючі змагання стали настільки популярними, що їх почали проводити у багатьох містах, правда, правила мінялися від виступу до виступу. Про ріст популярності аджиліті можна судити по тому факту, що вже у 1978 році на всесвітньовідомій виставці Crufts були проведені перші офіційні змагання. Інтерес до цього виду спорту виріс настільки, що такі змагання почали проводити і у інших країнах. Можна з твердою впевненістю сказати, що вид спорту під назвою «аджиліті» завоював світ всього за якихось двадцять років свого існування !
Спочатку всі правила були взяті з конкуру. Що ж спільного у цих двох видів спорту, і чим сучасний аджиліті відрізняється від свого «кінного» прототипу ?
І в одному, і в іншому випадку тварини проходять трасу з різноманітних перешкод, розставлених у певній послідовності, за визначений базовий час. Виграє той учасник, якому вдається зробити це не тільки найшвидше, але, що не менш важливо, з мінімальною кількість помилок (тут термін «аджиліті» говорить сам за себе). Чистота подолання перешкод ставиться на перше місце, тому у випадку рівної кількості набраних балів перевага надається не кращому часу, а меншій кількості штрафів. Траса розмічається суддею (експертом) на його розсуд перед початком змагань і учасники взнають про маршрут безпосередньо перед стартом.
І в конкурі, і в аджиліті в залежності від змагань, налічується 10-20 перешкод. І навіть багато з цих перешкод є спільними : бар’єри і системи бар’єрів, висотно-широтні перешкоди, віадуки, стінки, кавалетті, канави з водою… Мистецтво керування і конем, і собакою оцінюється і винагороджується відсутністю штрафних балів (штрафи можуть нараховуватися за перевищення контрольного часу і за помилки при проходженні самої дистанції). Грубе поводження з твариною в обох випадках призводить до дискваліфікації. І в одному, і в іншому виді спорту зв'язок тварини й людини настільки є явною, що не може не викликати захоплення у глядачів. Динамічність змагань, керованість тварини, швидкість і безпомилкове подолання перешкод, поєднання дій наїзника (чи хендлера) з чотириногом партнером, їх взаєморозуміння і злагоджена робота, спільна радість від досягнутого успіху – це те, що принаджує все більше й більше спортсменів.
На цьому схожість кінного конкуру і аджиліті з собаками закінчується. Керування собакою виконується на відстані – мало того, що тварина є без поводка, по правилах техніки безпеки з неї обов’язково знімають ошийник. Таким чином, все, що залишається у хендлера для керування власним улюбленцем – це голос та жести. Спортсмен може рухатися по трасі поруч з собакою або ж віддає команди, стоячи на визначеному місці. Він не повинен доторкатися до собаки і до снарядів. Не може нічого тримати у руках. І. не дивлячись на те, що йому не потрібно долати перешкоди разом з собакою, хендоеру потрібна максимальна концентрація уваги, постійний контроль провідника з своїм чотирилапим партнером. А тепер право вибору за Вами – який же з цих двох видів спорту – конкур та аджиліті – є складнішим ?..
Оскільки у змаганнях по аджиліті можут брати участь будь-які собаки, довелося розділити ці змагання на дві категорії (так звані «стандарт-» і «міні-аджиліті»), що дозволяє прирівнювати шанси на перемогу для собак різного зросту та добиватися високих спортивних результатів як високим і швидкісним собакам, так і невеликого зросту, але активним та пригучим.
Для того, щоб максимально виявити здібності собаки, були також введені декілька спеціальних перешкод, до числа яких можна віднести стіл, бум, качелі, паркан (нахилена стінка) ,слалом, жорсткий та мякий тунелі, а також обруч. Всі перешкоди та їх розміри на сьогоднішній день чітко регламентовані правилами «стандарт-» і «міні-аджиліті». Демократичність цього виду спорту заключається ще й у тому, що у змаганнях мають право приймати участь любі собаки незалежно від породи та походження. Єдині вимоги : всі вони повинні бути старші 15 місяців, привиті від сказу та мати відповідний ветеринарний документ. До змагань не допускають теж щінні та тічні суки, а також хворі та поранені собаки.
Якщо у Вас є бажання займатися аджиліті та у Вас є собака – Ви сміливо можете приступати до занять. Спочатку потрібно навчати собаку в домашніх умовах перестрибувати невеликі бар’єри, долати сходинки та стрибати у довжину, перестрибувати обруч. Ви можете також обладнати власний майданчик своїми силами з підручних засобів та розважити друзів невеликим виступом. Але хочу також звернути Вашу увагу, що на превеликий жаль не всі породи собак підходять до занять аджиліті. Не варто змушувати важкого мастіфа чи цуценя німецького дога перестрибувати високий бар’єр – він може пошкодити собі лапи, так само як і малесенькі декоративні собачки : крихітні той та йорк не будуть у захваті від цього спорту. Хоча можна підготувати менш складну та відповідно обладнану трасу відповідно до породи Вашого собаки. Пам’ятайте, що собака у будь-якому разі буде намагатися виконати Вашу команду, лише важливо завжди пам’ятати про те, щоб не заподіяти шкоди здоров’ю Вашого друга. В ідеалі ознайомитися з літературою по даному виді спорту та поспілкуватися з досвідченим інструктором, який допоможе Вам підібрати саме ті вправи, які під силу Вашому собаці. Найкраще підходять для аджиліті такі породи як вівчарки - коллі та шелті, малінуа, також пуделі та болонки, більшість з тер’єрів – стаффи, фокси - та інші.
Все більше і більше країн приймають участь у міжнародних змаганнях. Все більше людей приходять зі своїми собаками на аджилітні траси. Маємо надію, що і у нашій країні цей вид спорту з великих міст пошириться і до нас, у Івано-Франківськ, і ми будемо мати змогу не тільки милуватися видовищними змаганнями пухнастих спортсменів, але й наші з Вами чотирилапі хвостаті вихованці будуть мати можливість приймати участь у цьому прекрасному виді спорту.