|
"ГАЛИЦЬКИЙ КОРЕСПОНДЕНТ" - сторінка про собак
| |
| ІФМО_КСУ_СТАНІСЛАВІВ | Дата: Четвер, 21.04.2011, 14:06 | Повідомлення # 1 |
 Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 1137
Статус: Офлайн
|
Інформація буде друкуватись постійно ( раз на тиждень ) - готуємо цікаву інформацію про наших улюбленців, здаємо в клуб, читаємо в "Галицькому кореспонденті" !
Контакти :
+38 067 44 77 531, +38 099 265 95 07
або umkachampion@mail.ru
***************************************************
|
| |
| |
| ІФМО_КСУ_СТАНІСЛАВІВ | Дата: Четвер, 21.04.2011, 14:12 | Повідомлення # 2 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 1137
Статус: Офлайн
| №14 (293) 7 квітня 2011 року
http://gk-press.if.ua/node/4607
"Поговоримо про породи собак:
Американський кокер-спаніель"
Американський кокер-спаніель на сьогоднішній день входить у десятку найбільш популярних та найбільш купованих собак у світі! Проте, незважаючи на таку шалену популярність, цю породу часто плутають з англійським кокер-спаніелем. Проте різниця досить суттєва - і в зовнішньому вигляді, і в характері! В «американців» голова з різким переходом від лоба до короткої об'ємної морди (в англійських кокер-спаніелів морда довша, перехід не так яскраво виражений), довгі висячі вуха, широка та глибока грудна клітка, міцні лапи і довга, пряма, густа, розкішна шерсть (в «англійців» шерсть значно коротша).
Американський кокер-спаніель - одна з найкрасивіших порід собак у світі. На виставках біля рингів з американськими кокерами завжди багато глядачів. Багатьох приваблює їх розкішний вигляд - перш за все, це довга хвиляста шерсть, що спадає до землі. Під час руху собаки складається враження польоту, він наче летить над землею, витягуючи далеко вперед передні лапи. А розмаїття відтінків! Найбільш популярними є палеві (світло-кремові), хоча за останні роки все більшого попиту набувають кольорові - дво- та триколірні (всього існує 10 різновидів окрасу цієї породи). Поглянувши тільки раз на такого красеня з довгою блискучою шерстю, що переливається на сонці, не дивуйтесь, якщо Вам одразу ж захочеться стати власником собаки цієї прекрасної породи.
Американський кокер-спаніель - собака невеликого розміру (найменший з групи мисливських собак), він вільно вміщається на колінах, у кріслі, не обтяжливий вдома і при перевезеннях і в той же час - дуже витривалий, прекрасний партнер для занять бігом, плаванням, лижами, в походах за грибами, на полюванні, супутник в туристичних екскурсіях. Він - собака-компаньйон, собака-мисливець, дуже відданий своєму господарю маленький пес з великим люблячим серцем. «Американець» дуже рухливий, емоційний і активний собака, що постійно знаходить всілякі розваги для себе, має живий розум та кмітливість. Завдяки своїй допитливості прекрасно надається до дресирування і сприймає навчальний процес як веселу гру. Доброзичливий і ласкавий, добре ладить з дітьми, навіть з маленькими. Агресивних собак цієї породи не буває, якщо ж Ви такого зустріли, то, скоріше за все, це безпородний собака, лише зовні схожий на «американця».
Доглядати за американським кокер-спаніелем досить складно, оскільки він є володарем густої і довгої шерсті, яку необхідно постійно підтримувати в належному стані, (тим більше, якщо Ваш вихованець - частий учасник виставок). Купати таких собак потрібно раз на 8-10 днів спеціальними шампунями для собак, із застосуванням кондиціонерів, а розчісувати регулярно, оскільки без належного догляду шерсть втратить свою шовковистість і безнадійно заплутається. Раз на місяць їх необхідно стригти, для цього можна скористатись послугами професійного «собачого перукаря» - грумера.
Щоб описати всі переваги цієї породи, не вистачить невеличкої статті, а весь той час і кошти, затрачені на догляд за Вашим «американцем», будуть виправдані й забуті, коли почуєте захоплені вигуки перехожих: «Який розкішний собака!». «Американець» буде радо супроводжувати Вас усюди - і на прогулянці, і вдома, а той, хто хоч один раз завів собі американського кокер-спаніеля, більше ніколи не проміняє його на іншу породу!
Інформація надана Івано-Франківським осередком Кінологічної спілки України «Станіславів», www.dog-if.at.ua
|
| |
| |
| ІФМО_КСУ_СТАНІСЛАВІВ | Дата: Четвер, 21.04.2011, 14:20 | Повідомлення # 3 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 1137
Статус: Офлайн
| №15 (294) 14 квітня 2011 року
http://gk-press.if.ua/node/4654
"Поговоримо про породи собак: БОРДЕР КОЛЛІ"
Бордер коллі - це завзятий характер, трудяга, спортивний собака, пастух та компаньйон.
У 1881 році перший Клуб коллі випустив опис породи і розробив систему оцінки роботи цих собак на змаганнях. Для племінного розведення собак відбирали виключно за робочими якостями. Відомо, що під патронатом королеви Вікторії порода коллі набувала все більшої популярності. І от завдяки наполегливій праці сучасних кінологів перші вівчарки під назвою «бордер коллі» були зареєстровані Джемсом Рейдом в 1915 році. Міжнародне суспільство любителів вівчарок і Кеннел-клуб Великобританії спільно вирішили, що бордер коллі може бути не лише робочим собакою - він гідний того, щоб бути показаним на виставках, тому порода повинна мати свій стандарт. Але лише у 1976 році після затвердження Кеннел-клубом стандарту на породу бордер коллі отримав право брати участь у виставках, хоча в Австралії, Новій Зеландії і США бордер коллі як порода був визнаний набагато раніше. Зараз в Австралії бордер коллі - основна пастуша порода собак поряд з келпі (до речі, австралійський келпі теж похідна порода від шотландської вівчарки - від універсальної коллі).
Бордер коллі - це типова коллі, енергійний і рухливий собака, проте він не має бути ні агресивним, ні знервованим. Рухи його вільні, плавні, лапи майже не відриваються від землі, створюється враження, що собака біжить дуже обережно, але в той же час швидко. Шерсть буває двох типів: напівдовга і коротка. Допускається будь-яке забарвлення, але білий колір не повинен переважати. Добре розвинений, щільний підшерсток, що надійно захищає від негоди. Хвіст помірної довжини, низько посаджений, кінчик хвоста злегка підведений. Собака пропорційно і гармонійно складений, елегантний, але в той же час досить міцний. Зовнішній вигляд собак породи бордер коллі дуже різний, тому що при відборі зовнішнім особливостям уваги практично не приділялося. Найголовніше - збалансованість, що дозволяє собаці легко і вільно рухатися. Можна собі уявити, яким фізично ідеальним і витривалим має бути собака, якому доводиться так важко працювати круглий рік, без вихідних і свят.
Бордер коллі може пасти будь-яких тварин: корів, овець і навіть птицю. Цьому собаці життєво необхідно постійно перебувати в роботі і в русі. Оскільки бордер коллі надзвичайно сприйнятливий і чутливий, то йому потрібний господар спокійний, розсудливий, здатний правильно виховати собаку й управляти ним. Треба поводитися рішуче, щоб направити його буйну енергію у правильне русло, інакше бордер коллі вийде з-під контролю і стане неслухняним. Власник такого собаки мусить мати в своєму розпорядженні достатньо часу для занять з ним і задоволення його потреби в постійному русі. Бордер коллі не повинен перетворитися на робота, важливо, щоб він сам умів в певних ситуаціях приймати потрібні рішення. Характер його становиться приблизно до шести місяців. Протягом життя бордер коллі постійно щось пізнає, і до п'яти-шести років він досягає повної досконалості в роботі. Бордер коллі також чудово пасує до багатьох видів спорту з собакою: йому під силу пошук наркотиків, санітарна і рятувальна служби; неперевершеною вважається ця порода в аджіліті. Як охоронець і сторож ця порода зовсім непридатна, тому що відбір тривалий час проводився на виключення всякого прояву агресивності.
Інформація надана Івано-Франківським осередком Кінологічної спілки України «Станіславів», www.dog-if.at.ua
|
| |
| |
| ІФМО_КСУ_СТАНІСЛАВІВ | Дата: Четвер, 21.04.2011, 14:23 | Повідомлення # 4 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 1137
Статус: Офлайн
| №16 (295) 21 квітня 2011 року
http://gk-press.if.ua/node/4684
"Поговоримо про породи собак : НІМЕЦЬКИЙ ДОГ"
Предками сучасного німецького дога прийнято рахувати буллунбейсера (Bullenbeisser), якого широко використовували для травлі на вепрів. Він відповідав проміжному стандарту між тяжким англійським мастіфом та швидким легким хортом. Раніше під словом «ДОГ» розуміли велику важку собаку, а не назву породи. Пізніше появилися такі назви, як «ульмський дог» (Ulmer Dogge), «англійський дог» (Englische Dogge), «датський дог» (Danische Dogge), «притравочна собака» (Hatzrude), «собака для травлі на кабанів» (Globe Dogge), які відображали різні типи собак, а також їх окрас та величину.
У 1878 році в Берліні на засіданні Комітету, який складався з 7 судей та ведучих селекціонерів, під керівництвом д-ра Бодініуса, було прийняте історичне рішення регіструвати всі вищеперечислені варіації під єдиною назвою – «НІМЕЦЬКИЙ ДОГ». Нова назва також підтверджувала пріоритет Німеччини на дану породу собак. У 1880 році у Берліні проводилася виставка, на якій вперше було представлено розроблений стандарт породи. У 1888 році було створено Німецький дог-клуб (Deutsche Doggen-Club 1888).
Німецький дог поєднує у собі величезні зріст та силу разом з гармонічною тілобудовою, гордим виглядом, енергією і елегантністю. Його основний капітал – аристократичне благородство форм та особлива виразність голови, які надають йому неповторну монументальність. Він – Аполлон серед інших порід собак. Висота в холці по стандарту – не менше 72-80 см, вага близько 60 кг (в залежності від статі). Поведінка дружелюбна, врівноважена. Дог безмежно відданий господарю, любить дітей. Хороший компаньйон. Дог сміливий, ним легко керувати, він впевнений у собі. Щодо окрасу – німецьких догів розводять у таких варіаціях : палевий (бежевий, пісочний) та тигровий, мраморний та чорний, голубий окрас. Шерсть у німецьких догів коротка, густа, блискуча, щільно прилегла. Догляд за шерстю мінімальний : протирання вологою тканиною і чищення щіткою, коли це необхідно.
Як правило при першому знайомстві з породою людей вражає величезний зріст цих собак, та одразу ж виникає безліч питань щодо утримання німецького дога. Перш ніж завести собі собаку цієї породи потрібно знати, що вирощувати дога досить складно. Він потребує правильного харчування і збалансованого дозування вітамінів і мінеральних речовин. Також слід виключити великі фізичні навантаження аж до закінчення формування собаки. Догові потрібні тривалі прогулянки у строгій відповідності з віком і індивідуальними особливостями собаки. Необхідно пам’ятати що доги вимагають досить великої кількості корму, особливо у період зростання та зимовий час, коли корм має бути енергетично збагачений.
За свою довгу історію німецький дог використовувався як бойовий, мисливський, сторожовий собака, його також запрягали у віз. На сьогоднішній день він як і раніше використовується як сторож, проте за красу і поступливий характер німецький дог перш за все цінується як домашній декоративний собака.
На даний момент в Україні 04 грудня 2009 року за сприяння та у складі Кінологічної Спілки України є створено Всеукраїнський клуб породи німецький дог (ВКП НД), що об’єднав у собі заводчиків, власників та просто шанувальників цієї величної породи собак. А вже 10 вересня 2010 року ВКП НД ввійшов у склад EuDDC – високопрестижної європейської організації власників породи німецький дог.
Інформація надана Івано-Франківським осередком Кінологічної спілки України «Станіславів», www.dog-if.at.ua
Фото взято з сайту розплідника «ZLATO» http://zlatokennel.narod.ru/
|
| |
| |
| ІФМО_КСУ_СТАНІСЛАВІВ | Дата: Середа, 11.05.2011, 18:07 | Повідомлення # 5 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 1137
Статус: Офлайн
| №17 (296) 28 квітня 2011 р
http://gk-press.if.ua/node/4711
"Поговоримо про породи собак : ШАР-ПЕЙ"
Шар-пей - порода собак азійського походження, яка стала відомою нам порівняно недавно. Характерною відмінністю від інших порід для шар-пеїв є їх унікальна зовнішність - складки шкіри по всьому тілу, дуже виразні у цуценячому віці (згадайте яскраву телевізійну рекламу крему проти зморшок відомої косметичної компанії!).
Походження шар-пеїв досліджено неповністю. Найбільш ймовірно, що собак типу чау-чау (вихідців з Китаю) схрещували з мастіфами, що з'явилися в Азії завдяки стародавнім торговим шляхам. Так чи інакше, предки шар-пеїв були відомі вже протягом близько двох тисяч років тому (епоха правління династії Хан) у південних провінціях Китаю як фермерські та сторожові собаки і згадувалися у письменах як учасники собачих поєдинків - частини культури древнього Китаю. Сучасне поголів'я шар-пеїв веде свій початок від буквально декількох собак і завдячує турботі першого офіційного заводчика породи шар-пей - Матга Лава. У 1972 році вони були вивезені з Гонконгу до США. Їх оцінили як одну з найрідкісніших на той час порід собак, і завдяки поєднанню ніжності та екзотичної зовнішності з безстрашним спокійним характером і витривалістю шар-пеї стали популярними у всьому світі й досі тримаються на найвищих сходинках різноманітних «собачих» рейтингів. За популярністю і кількістю зйомок у фільмах та рекламних роликах у цілому світі цуценята шар-пея можуть конкурувати навіть з такими супервідомими породами, як лабрадори, голден ретрівери та німецькі вівчарки. Шар-пеї частенько згадуються у різноманітних джерелах інформації як улюблені собаки зірок шоу-бізнесу та навіть у Книзі Гіннеса.
Дехто й досі переконаний, що велика кількість шкіри та зморшок дозволяє шар-пею успішно брати участь у боях: «У шар-пея все призначено для бою: невеликі вуха, глибоко посаджені очі та безмір шкіри. Навіть якщо противник вчепиться зубами в одну зі складок на тілі, то він не зможе зафіксувати шар-пея і той зможе вивернутися та відповісти на напад». Проте давайте послухаємо справжніх знавців породи: «Шар-пеї - приємні, спокійні собаки, чудові компаньйони, ладнають з іншими членами сім'ї. Агресивними вони стають лише внаслідок браку належної уваги та виховання. Незвична зовнішність та надмірна кількість шкіри і зморшок є відмінною ознакою, яка сильно укріпилася в процесі селекції та підтримується заводчиками протягом багатьох поколінь у родоводах шар-пеїв. Проте потрібно відзначити, що в останні роки спеціалістами суттєво переглянуто поголів'я шар-пеїв та стандарт породи і зроблено відповідні висновки: у зв'язку з проблемами зі здоров'ям надмірні зморшки шкіри на тілі дорослих собак породниками більше не вітаються».
Шар-пей - це собака-компаньйон. Він поєднує у собі якості надійного охоронця і турботливої няньки. Шар-пей радіє зустрічі зі знайомими людьми і в той же час недовірливо ставиться до сторонніх. Шар-пей - собака-інтелігент, його важко вивести з рівноваги. Представники цієї породи рідко подають голос. До переваг породи можна віднести також невеликий розмір, що підходить для утримання у квартирі, та надзвичайну охайність. Завдяки цим рисам та істинно східному характеру собаки породи шар-пей так високо шануються та є одними з найпопулярніших у цілому світі серед понад 450 порід собак.
 На фото: шар-пей Ch UA IZOLDA RICHELIER, вл. Михальчук Віталій (Івано-Франківськ)
Інформація надана Івано-Франківським осередком Кінологічної спілки України «Станіславів», www.dog-if.at.uа
|
| |
| |
| ІФМО_КСУ_СТАНІСЛАВІВ | Дата: Середа, 11.05.2011, 18:13 | Повідомлення # 6 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 1137
Статус: Офлайн
| №18 (297) 5 травня 2011р.
http://gk-press.if.ua/node/4736
Поговоримо про породи собак :
Родезійський ріджбек (Rhodesian Ridgeback) – мисливець на левів "
На перший погляд, в родезійському ріджбеку нічого аж надто видатного немає - звичайний собака (висота в холці 60-70 см, окрас від світло-жовтого до темно-рудого, допускаються темні вуха й морда), коротка шерсть, вуха, хвіст... Але саме він викликав справжній фурор у світовій кінологічній спільноті своєю появою в цивілізованих країнах, оскільки на своїй батьківщині (Південна Африка) це помічник у полюванні на левів і чудовий сторож території, що заслуговує на визнання й захоплення. До того ж, величавий та інтелігентний ріджбек має ненав'язливий і самостійний характер.
Сучасний родезійський ріджбек - це сильний, м'язистий, спортивний, підтягнутий, досить активний і рухливий собака, який вирізняється витривалістю, відчутною швидкістю і врівноваженістю характеру, навіть байдужістю до того, що відбувається, якщо немає реальної небезпеки. Його екзотичний гребінь - рідж - унікальний за своєю красою і незвичністю. Шерсть ріджа справді росте в протилежному напрямі відносно основного шерстного покриву і йде від лопаток аж до попереку, поступово звужуючись. Якщо дивитися зверху, рідж схожий на середньовічний меч.
У наш час по всьому світу знаходяться затяті ентузіасти, які не забувають, що ріджбек належить до 6 групи FCI-гончаків. В Америці, Європі, Скандинавських країнах, а тепер чимраз частіше і в Росії та Україні ріджбек активно використовується не лише на шоу-виставках, а й на полюванні на різного звіра та птицю, в курсингу, перегонах і в аджіліті. Тут він має можливість продемонструвати всю свою красу, швидкість, пластичність і відвагу, на які він здатний.
Родезійський ріджбек - гордий, інтелігентний і тямущий собака, який має пречудовий сторожовий інстинкт. У ріджбека надзвичайно потужний голос, при цьому він - мовчазний собака в побуті і свій трубний гавкіт застосовує лише для попередження. Одночасно з переліченими вище характеристиками, він має тонку психіку, навіть буває образливий і до найменших нюансів відчуває настрій господаря. Здоровий ріджбек мало линяє і не має запаху, він спокійний і не докучливий. Ріджбек буде вам надійним і вірним другом, помічником, вашою гордістю, але рабом - ніколи, для цього він занадто розумний, розсудливий і самостійний. З дітьми він лояльний і терплячий. Родезійському ріджбеку природою вділено приблизно 12-15 років життя. Але до глибокої старості він залишається в добрій фізичній формі і з радістю готовий супроводжувати господаря на тривалих прогулянках.
Інформація надана Івано-Франківським осередком Кінологічної спілки України «Станіславів» www.dog-if.at.ua
|
| |
| |
| ІФМО_КСУ_СТАНІСЛАВІВ | Дата: Четвер, 25.08.2011, 01:28 | Повідомлення # 7 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 1137
Статус: Офлайн
| №19 (298) 12 травня 2011 року
http://gk-press.if.ua/node/4760
Поговоримо про породи собак: Китайська чубата
Собаки породи «китайська чубата» завжди звертають на себе увагу. І частенько ті, хто не бачив породи «китайський чубатий собака», стають ревними її прихильниками.
Про походження китайського чубатого собаки існує безліч теорій. Безперечним є лише факт його древнього походження. У кінці 1800-х років він був завезений в Англію. У назві породи відсутнє слово "гола". Дійсно, цуценят китайського чубатого собаки поділяють на два різновиди за шерстю - голих і пухових (довгошерстих). Причому "пушки" так само успішно виставляються і навіть стають чемпіонами світу! Чарівні маленькі "пушки" незамінні для розведення, оскільки лише завдяки їм у голих представників породи є розкішні чубчики.
Пуховий різновид породи «китайська чубата» може мати різну структуру шерсті. Зустрічається і м'яка, і більш пружна, дуже довга і середньої довжини шерсть. Незалежно від шерсті, китайські чубаті собачки мають бути правильної статури і мати породну голову.
Забарвлення може бути цілком різним - як строкате, так і однотонне. Блакитний - від майже чорного до сіро-сталевого або навіть бузкового. Насиченість забарвлення залежить від сезону. Під час прийняття сонячних ванн їх шкіра досягає найнасиченішого тону. Забарвлення ж «пушків» змінюється! Так, з чорно-білого собаки може вирости блакитна, а бронзовий колір може перейти в білий! Буває й ефект затінювання. Він робиться темнішим покривним волосом, який росте до тих пір, поки собака не досягне зрілості. Причому мочка носа і колір очей завжди гармоніюють із забарвленням. І якщо мочка носа має бути забарвлена повністю, то пігментація повік може бути відсутня або частково відсутня.
Бажаний зріст - до 23-33 см і вага не більше 5 кг. Великі, важкі, як і надмірно дрібні собаки небажані.
Походження китайського чубатого голого собаки оповите міфами і легендами. Вважають, що численні безшерсті породи виникли в Африці, звідси і назва роду Canis Africanus. Археологічні знахідки показали, що маленькі безшерсті собачки жили в Мексиці упродовж тисячоліть. Під час розкопок поховань древніх міст були знайдені скелети і глиняні фігурки безшерстих собак.
У 900-1200 рр. нашої ери до них ставилися з особливою повагою. Вони вважалися одним з десяти символів добра, які належать Королівству бога Кетсакоатля - всеблагого. Гола собака, у тому числі китайська чубата, втілювала любов. Древні тольтеки вважали любов цього собаки до свого хазяїна найдосконалішим виявом безкорисливої любові.
Собак породи «китайська чубата» часто плутають з мексиканськими голими, і навпаки. Насправді є досить багато голих порід собак, до яких належать великі ксолойтцкуинтли, собака інків, абіссінський пустельний собака, турецький грейхаунд, африканський слоновий собака та індійський рампурський хорт.
Взято з www.fccommunity.org
Інформацію надано Івано-Франківським кінологічним осередком «Станіславів» www.dog-if.at.ua
|
| |
| |
| ІФМО_КСУ_СТАНІСЛАВІВ | Дата: Четвер, 25.08.2011, 01:35 | Повідомлення # 8 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 1137
Статус: Офлайн
| №20 (299) 19 травня 2011 року
http://gk-press.if.ua/node/4790
Поговоримо про породи собак : Фокстер’єр
Історія
Фокстер'єр, як і більшість тер'єрів, походить з Англії. Розвиток породи починається в середині XIX ст. у Великобританії. Тут спершу на одній з виставок було представлено гладкошерстого фокстер'єра, і тільки в 70-х роках за ним слідом пішли жорсткошерсті.
Перші фокстер'єри були майже повністю білими собаками, які найкраще виявили себе в полюванні на лисиць. Успішність - визначальний фактор при виборі селекційного партнера, форма і розмір зумовлені вузькістю лисячих ходів. З цього дивовижного будівельного матеріалу чемпіони світу з селекції, англійці, створили нинішнього фокстер'єра. Його первинне і на той час виключно селекційне призначення закладено в назві породи: fox - лисиця, terra - земля.
Разом із заснуванням «Фокстер'єр-клубу» у 1876 році в Англії були встановлені стандарти породи для гладкошерстих і жорсткошерстих фокстер'єрів, і ці стандарти були визнані «Клубом Собаківників». Того ж року перші фокстер'єри були експортовані до Німеччини. У 1889 було засновано «Німецький фокстер'єр-клуб» і виписано перший родовід. Створювались інші регіональні клуби, які в 1909 році об'єднались у Німецьку Федерацію фокстер'єра, що надалі веде генеалогічну (селекційну) книгу фокстер'єрів і видає журнал «Фокстер'єр».
Спочатку гладкошерстий фокстер'єр мав більшу популярність, але вже в 20-х роках жорсткошерстий його випередив і почалась справжня мода на цю собаку. Це особлива англійська собака - «традиційний тер'єр».
Утримання
За походженням фокстер'єр є «норним лисячим собакою», який «підриває» лисицю з її домівки.
Сьогодні фокстер'єр вважається різностороннім маленьким робочим мисливським псом, який передусім за свою безвідмовну працездатність і піддатливість до дресирування високо цінується мисливцями. Поряд з підземним полюванням його використовують для апортування і пошуку підстріленої дичини, її підйому, загону і в роботі на воді.
Відповідно до суспільного розвитку змінюється і значення цього собаки в житті людини. Приваблива зовнішність і приємний характер стали запорукою його широкого розповсюдження як хатнього собаки і компаньйона. Улюбленець усієї родини, він стає найкращим товаришем в іграх для дітей, приємною компанією для сім'ї і часто єдиним вірним другом для літніх людей. Він чудово підходить для занять спортом і може бути навчений для рятувальної і терапевтичної роботи.
З початком 80-х років ХХ ст. в Англії розвинулась цікава форма проведення вільного часу з партнером-собакою: аджиліті (від англ. - спритність).
У цьому командному спорті людини і собаки постійно повинна долатись якась нова перешкода, якомога швидше і при можливості - без помилок. Перешкоди можуть бути різноманітними: гойдалка, слалом, автомобільні шини, мостики, тунелі і бар'єри і т.д. Тут працюють без повідка, і від партнерів вимагається найтісніша співпраця, сліпа довіра і готовність до повної віддачі. На базі доброго виконання основних команд («сидіти», «місце», «стояти», «до мене») собака відносно швидко вчиться долати різноманітні перешкоди. Кожен щонайменший успіх винагороджується грою з м'ячиком і т.п. Таким чином, робота поєднується з грою, і так у грі вдосконалюється слухняність собаки, а також добрі стосунки і довіра між партнерами. Тоді залишається тільки виховати піддатливість до дресури і командний дух, і цього досягають з часом і багатьма тренуваннями.
Здоров'я і спортивна форма приходять паралельно і практично неминуче, якщо постійно і за будь-якої погоди тренуватися зі своїм собакою на спортивному майданчику.
«Сила і здоров'я - завдяки спорту і собаці», - так звучить девіз спортивного собаківництва. Фокстер'єр завдяки своїй пристрасності, працелюбності і здібностям до навчання особливо добре підходить для аджиліті, що поєднує гру, спорт і задоволення. Головна рушійна сила - це його внутрішній моторчик, який робить фокстер'єра з одного боку - видатним мисливцем, а з іншого - чемпіоном з аджиліті. Фокстер'єр плюс аджиліті - це оптимальна комбінація для любителів собак, які хочуть активно і змістовно проводити свій вільний час.
Інформацію надано Івано-Франківським кінологічним осередком «Станіславів» www.dog-if.at.ua
|
| |
| |
| ІФМО_КСУ_СТАНІСЛАВІВ | Дата: Четвер, 25.08.2011, 01:40 | Повідомлення # 9 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 1137
Статус: Офлайн
| №21 (300) 26 травня 2011 року
http://gk-press.if.ua/node/4824
Поговоримо про породи собак: Золотистий ретривер
Голден ретривер (золотистий ретривер) - дружелюбна, привітна, розумна та вкрай віддана сімейна собака. Голден має врівноважений темперамент, за рахунок чого швидко знаходить спільну мову з іншими домашніми тваринами, легко надається до дресирування, швидко вчиться. Собаки цієї породи просто обожнюють дітей. Це абсолютно надійна та віддана собака.
Голден ретривер - собака середніх розмірів, достатньо міцна та сильна. Шерсть гладка чи злегка хвиляста, колір змінюється від насичено золотистого до кремового.
Історія породи сягає тих часів, коли мисливство було улюбленим заняттям британської аристократії, та пов'язана з іменем лорда Твідмаута І, затятого мисливця і спортсмена. Головним завданням ретриверів у той час було приносити підстрілену дичину господареві (сама назва породи походить від англ. «to retrieve» - подавати, відновлювати). Крім того, голдени чудові плавці та просто обожнюють воду.
У ХХ столітті в Європі та Америці собак цієї породи почали використовувати як поводирів для сліпих. Голден ретривер виявився ідеально пристосованим для цієї ролі. Він уважний, його зовнішній вигляд відразу викликає симпатію. Спеціально навчений собака може знати більше 50 команд (вмикати і вимикати світло, піднімати з підлоги речі, нести сумку, відчиняти двері тощо).
Голден ретривер дуже довірливий та добрий, він ніколи не виявляє агресії, тому з нього навряд чи вийде надійний охоронець. У нього нема недовіри до навколишнього світу. Це ідеальний собака-компаньйон: спокійний, володіє собою в будь-яких ситуаціях, красивий, викликає захоплені погляди перехожих. Собака з людськими очима, що випромінюють розум, любов і довіру.
Догляд за голден ретривером не надто складний. Собаки цієї породи не потребують багатогодинних навантажень, але підтримувати їх у добрій фізичній формі важливо. Зазвичай голдени не надто вибагливі в їжі. Потребують збалансованого та якісного харчування. Середня тривалість життя голден ретривера від 9 до 12 років, у більшості собак не виникає особливих проблем зі здоров'ям.
Голден - чудова собака-терапевт: він легко допоможе зняти стрес після напруженого робочого дня. Це чудовий друг, який увійде у Ваше життя маленьким золотим промінчиком!
За матеріалами В. Фосса "Золотистий ретривер" http://golden.retriever.ru
Інформацію надано Івано-Франківським кінологічним осередком «Станіславів» www.dog-if.at.ua
|
| |
| |
| ІФМО_КСУ_СТАНІСЛАВІВ | Дата: Четвер, 25.08.2011, 01:42 | Повідомлення # 10 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 1137
Статус: Офлайн
| №22 (301) 2 червня 2011 року
http://gk-press.if.ua/node/4863
Поговоримо про породи собак : Тоса-іну
Продовжуючи тему маловідомих та незвичних для нас порід собак, сьогодні розповімо Вам про незворушного самурая - тоса-іну (інші назви - тоса, тоза-іну, японський бійцівський собака, собака сумо). Тоса-іну виведена в Японії, в префектурі Коті. Любителі собачих боїв хотіли вивести японську породу бійцівських собак, здатну битися на смерть, стійко і беззвучно, як самураї. За основу були взяті місцеві догоподібні собаки, нащадки древніх молоських собак. Шляхом схрещування їх з породами бультер'єр, мастіф і бульдог був отриманий собака (висота у холці близько 60 см, окрас палевий, рудий, тигровий або чорний), який здатний на безжалісну атаку і тривалий бій.
Ця порода спочатку призначалася лише для самураїв і повинна була піднімати їх бойовий дух перед сутичкою з ворогом (нагадаємо, що з ХI століття самураї були імператорською палацовою вартою). Вони володіли знаменитим кодексом честі, що містить такі головні вимоги: милосердя до слабких, зневага небезпеки, беззастережна вірність імператорові і висока фізична витривалість. Такими ж мали бути і їхні собаки - сильними та безмежно відданими господарю.
Відповідно до правил сумо, в собачій сутичці необхідно було притиснути супротивника до землі і міцно утримувати його в цьому положенні, у жодному разі не дозволяючи встати на ноги. Бої відбувалися на спеціальному восьмикутному рингу, що мав 36 метрів у поперечнику і був обнесений бамбуковою стіною. Собаки билися сам на сам. Глядачі розрізняли їх за ошийниками різних кольорів. Час змагання заздалегідь визначався і складав від 5 до 20 хвилин, але міг бути продовжений до півгодини. Якщо один із псів був поранений, бій тут же припинявся; собака, що навмисно вкусив супротивника, обов'язково дискваліфікувався. Не допускалося під час змагання гавкати, вищати від страху і віддалятися від суперника більше, ніж на три кроки. Переможцеві надавали титул "йокосума", що означає "чемпіон рингу". Потім він увінчувався своєрідним вінком, повитим стрічками з релігійними символами і емблемами.
Хочемо наголосити, що японські сутички собак не йдуть у жодне порівняння з американськими змаганнями, де пси б'ються не на життя, а на смерть. У Японії заборонені не лише укуси чи навмисне нанесення шкоди здоров'ю супротивника, але навіть звукова дія на суперника. Переможцем вважається той, хто зміг за визначений час хоч раз повалити супротивника додолу і утримати його в цьому положенні. Якщо ж цього не вдалося жодному з собак, перемога присуджується тому, хто після закінчення сутички зберігав більший бойовий запал.
Як відзначають фахівці, тоса-іну незворушний, як самурай, готовий до сутички, в яку вступає без вагань. Поразка, на думку тоса, - це або каліцтво, або загибель, тому в рядових поєдинках їх розбороняють, як тільки виявляється перевага одного з собак. Національні чемпіони продажу за кордон не підлягають, а якщо їхні власники і ведуть переговори, то правлять просто астрономічні ціни.
Інформацію надано Івано-Франківським осередком Кінологічної спілки України «Станіславів» www.dog-if.at.ua
|
| |
| |
| ІФМО_КСУ_СТАНІСЛАВІВ | Дата: Четвер, 25.08.2011, 01:47 | Повідомлення # 11 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 1137
Статус: Офлайн
| №23 (302) 9 червня 2011 року
http://gk-press.if.ua/node/4904
Поговоримо про породи собак :
З бородою і в "спідниці" – справжній шотландець СКОТЧ-ТЕР’ЄР
Предки сучасних скотч-тер'єрів (шотландських тер'єрів, scottisch terrier) століттями жили в горах Шотландії. Вони полювали на лисиць і борсуків, були пристосовані до суворого клімату. Звідси їх невисокий зріст і жорстка шерсть.
У далекому 1800 році шанувальники породи з міста Абердин почали селекційну роботу, тому спочатку порода мала назву "абердинський тер'єр". Багато років по тому, в 1892, був створений перший клуб любителів скотч-тер'єрів. Тоді ж заводчики сформували перший стандарт породи, що з тих часів зазнав мінімальних змін. У процесі тривалої селекції скотч-тер'єр не втратив рис, властивих породі: перш за все, силу, безстрашність, хитрість, злобність до звіра. Однак мисливців у скотч-тер'єрах тепер вбачають рідко. Сьогодні за ними міцно закріпилася слава чи не найкращих собак-компаньйонів.
Скотч-тер'єри - собаки коренасті, їх зріст - до 28 см. Важать в середньому від 8 до 12 кг. Забарвлення (окрас) може бути чорним, палевим або тигровим. Шерсть у скотч-тер'єрів подвійна, складається зі щільного, короткого і м'якого підшерстка та густої і жорсткої ості. На морді - довга борода і вуса, а лапи і нижня частина тіла собаки прикриті довгою «спідницею» - справжній бородатий шотландець у кільті! Головна особливість догляду за скотчиком - потреба регулярного триммінгу, вичісування і підрівнювання ножицями шерсті. Природні процеси линяння не виражені, тому необхідно рятувати пса від відмерлого ворсу, заодно надаючи йому акуратного вигляду (у цьому вам найкраще допоможе спеціаліст - грумер, тобто «собачий перукар»).
Скотч-тер'єри прекрасно надаються до дресирування. Починати можна вже з дво-тримісячного віку. Скотч-тер'єри вкрай чутливі до емоцій господаря, чи то похвала, чи невдоволення. При дресируванні цих собак слід бути більш м'яким, ніж при роботі з іншими породами. Важлива особливість скотч-тер'єрів - націленість на самостійні рішення, оскільки порода спочатку була виведена для того, щоб працювати незалежно від вказівок людини. Тому скотч-тер'єр - собака тямуща й самостійна і не буде беззаперечно виконувати будь-яку команду.
Живуть скотч-тер'єри близько 13-15 років. Запорука здоров'я собаки - дієта з органічної їжі, насичена вітамінами, та активний спосіб життя - прогулянки та спілкування з сім'єю господаря.
Невеличкий, компактний, веселий та грайливий скотч-тер'єр, який не залишить нікого байдужим, доброзичливий характер, смішна манера схиляти набік голову - здається, що в породи просто нема недоліків! Все ж таки, які її головні плюси та мінуси? Скотч-тер'єр - собака незвичайна, в його характері багато протиріч. Він може бути ревнивим, незважаючи на дружелюбність, він може послухати вас, а може вчинити і на власний розсуд. Не варто чекати від нього бурхливих проявів ніжності - скотч-тер'єрові це не властиво. А ось «хапнути» тих, хто йому докучає, він цілком здатний. Що ж робити, щоб ваше з скотч-тер'єром спільне життя було на радість вам обом? Насамперед, виховувати цуценя з раннього дитинства, щоб не дозволити йому вирости розбещеним. Діяти авторитетом, але не силою. Пам'ятати, що з вами поруч розумний і високоінтелектуальний пес. Пояснити дітям, що скотч-тер'єр - не іграшка! Тоді цей повний енергії і вогню, пильний, чесний і благородний пес стане для вас найкращим компаньйоном і справжньою панацеєю від сумних думок. Ви це відчуєте, коли прийдете додому і побачите, як сильно чекав саме вашого повернення скотч-тер'єр!
  На фото:
чемпіони розплідника UKU-FCI «KHOLISTER CONSTELLATION», Івано-Франківськ, вл. Хруленко О.Є.
Інформація надана Івано-Франківським осередком Кінологічної спілки України «Станіславів», www.dog-if.at.ua
|
| |
| |
| ІФМО_КСУ_СТАНІСЛАВІВ | Дата: Четвер, 25.08.2011, 01:50 | Повідомлення # 12 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 1137
Статус: Офлайн
| №24 (303) 16 червня 2011 року
http://gk-press.if.ua/node/4927
Поговоримо про породи собак : ЦВЕРГШНАУЦЕР
Цвергшнауцер - це найяскравіший і найменший представник сім'ї шнауцерів. У цьому полягає його беззаперечна перевага, але й криється джерело клопотів для господарів-новачків. Цверг - це шнауцер, в маленькому тілі якого живе великий собака, такий собі домашньо-диванний «різеншнауцер в пігулці» з властивою шнауцерам поведінкою, а саме: настороженістю до чужих і бажанням охороняти господаря і його добро; прагненням на рівних спілкуватися зі всіма собаками, незалежно від їх розміру; енергійністю й незвичайним розумом. А найголовніше - здатність беззаперечно підкорятися лише тому, хто швидший, розумніший, сильніший і кращий.
Сучасні шнауцери (або бородаті пінчери) походять з Німеччини і прилеглих до неї країн - Швейцарії й Австрії. Найближчі родичі породи - пінчери, шпіци, тер'єри. Шнауцер - це міцно складений собака квадратного формату з крупною довгастою головою характерного незграбного профілю. Його головна екстер'єрна особливість - компактність. Створений в умовах типового німецького раціоналізму, шнауцер є тим найбільш досконалим продуктом культурного собаківництва, кожна деталь якого ретельно продумана і має своє особливе функціональне призначення. Стрімкий, координований, сильний і спритний, шнауцер має гострий слух, тонкий нюх і залізні нерви. Як службовий собака, шнауцер завжди демонструє завидну тямущість у процесі навчання, розсудливість, кмітливість, солідну завзятість і діловий азарт. Тривалість життя цвергів 13-14 років. Зріст, залежно від статі, 33-35 см, вага приблизно 7 кг. Також не можна не відзначити і різноманітності забарвлення: "перець з сіллю", чорний, чорно-сріблястий і білий.
Цвершнауцер вимагає періодичного тримінгу, тому, перш ніж завести цуценя, подумайте, чи впораєтеся з проблемами догляду за шерстю. Ці собаки жорсткошерсті, їх шерсть не сплутується і не випадає, але вимагає обов'язкового регулярного професійного догляду з періодичністю 3-4 місяці. При щоденному догляді основна увага приділяється бороді й вусам, а також шерсті на лапах та животі. Для того, щоб надати цвергу породного вигляду, необхідно звернутися до професіонала - майстер із грумінгу обробляє (тримінгує) вручну.
Цвергшнауцер - це веселий і грайливий собака, дуже відданий власникові. Чуйний сторож, непідкупний і вірний товариш, гроза для мишей і щурів. Робочі властивості цієї породи ні в чому не поступаються здібностям його крупніших родичів. Малий шнауцер - знахідка для тих, хто хоче займатися спортом, але не має можливості утримувати у себе вдома крупну породу собак. Саме завдяки появі цвергшнауцера німецька мрія про універсальність цієї самобутньої групи порід собак набула відчутної форми.
При знайомстві з породою слід особливо зауважити: цей симпатичний маленький бородань за неправильного виховання може легко сісти вам на голову, і тоді доведеться довгі роки терпіти його вдачу як наслідок вашого недогляду. Цвергшнауцер - службовий собака і вимагає до себе правильного і суворого ставлення.
 на фото : цвергшнауцер (black&silver) ВЛАДИКА СЕРЦЯ З ТИХОГО ОМУТА, вл. Сметанюк І.,
Юний Чемпіон України, переможець групи «міні» третіх міських змагань «Pitch&Go», м.Івано-Франківськ
Матеріал представлений ІФМО КСУ «СТАНІСЛАВІВ» http://dog-if.at.ua/
|
| |
| |
| ІФМО_КСУ_СТАНІСЛАВІВ | Дата: Четвер, 25.08.2011, 01:52 | Повідомлення # 13 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 1137
Статус: Офлайн
| №25 (304) 23 червня 2011 року
http://gk-press.if.ua/node/4957
Поговоримо про породи собак : ШЕЛТІ
Мініатюрна шетландська вівчарка, крихітка коллі - шелті - вже надійно завоювала місце в серцях любителів собак. Цей маленький собачка родом з Шетландських островів, яких є близько сотні, - невеликих шматочків суші, розташованих на відстані приблизно 80 км на північний схід від побережжя Шотландії. Жителі островів, які в ті давні часи схрещували шелті з іншими породами здебільшого для поліпшення робочих якостей, називали своїх маленьких помічників «туні-дог» (що на місцевому діалекті означає «маленький»), «фері-дог» («чарівний собака»), а також мініатюрний шотландський коллі - назва «шелті» з'явилася пізніше. Призначення шелті - сповіщати господарям про небезпеку гучним гавкотом, відганяти від необгороджених ділянок домашніх і диких тварин, охороняти майно та присадибне господарство. Використовувався шелті і як собака-пастух, допомагаючи переганяти стада напівдиких овець, мініатюрних корів, поні. Але переважно шелті повинна була стежити за порядком на фермі - охороняти і пасти свійську птицю, «повідомляти» про прихід стороннього тощо - багато входило в обов'язки маленького пастушого собаки, що вимагало від шелті витривалості, кмітливості, спритності і швидкої реакції, а також міцної статури і багатого шерстного покриву, що захищає від негоди.
До початку XX століття шелті виглядала інакше, ніж зараз, і лише в деяких деталях нагадувала сучасних представників. У тому, яка є шелті сьогодні, велика заслуга шотландської вівчарки коллі, що значно вплинула на становлення породи. Від коллі шелті узяли все найкраще - неповторну зовнішність, гідність, любов до дітей, кмітливість, здатність миттєво навчатися і більше того - навіть задатки вчитися самостійно. Шелті - відносно молода порода, що остаточно сформувалася близько 100 років тому. У минулому подоба шелті відображалася у різних типах своїх предків, сліди схрещування з якими помітні і донині. Так, інколи буває чорне, як сажа, забарвлення морди, стоячі або висячі вуха, хвіст кільцем, попелясто-сірий чи плямистий колір і так далі. Великою проблемою до цих пір є ростові варіації шелті, які дуже складно «утримати» в рамках стандарту. Ідеальним зростом для шелті, за стандартом, зараз є 35-37 см в холці.
Зовнішність гідної і доглянутої шелті ніколи не залишає довколишніх байдужими. У невеликому собаці є неповторний шарм, дивна чарівливість і невловима гармонія. Шелті - особистість, нехай маленька за розміром, але для Вас вона зробить все, щоб Ви були нею задоволені. Особливість шелті - вони дуже перебірливі у виборі партнерів для ігор. Дуже часто шелті надають перевагу товариству людини, ніж інших собак. Ставлення її до свого господаря можна виразити трьома словами: відданість, чуйність і розуміння. Навчання, у випадку з шелті, буває лише обопільне, працювати і спілкуватися з ними - одне задоволення, а кількість виконуваних команд може налічувати не один десяток. З шелті, яка подорослішала, можна розмовляти, і вона все розуміє.
Інформація надана Івано-Франківським осередком Кінологічної спілки України «Станіславів» www.dog-if.at.ua
|
| |
| |
| ІФМО_КСУ_СТАНІСЛАВІВ | Дата: Четвер, 25.08.2011, 02:02 | Повідомлення # 14 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 1137
Статус: Офлайн
| №27 (306) 7 липня 2011 року
http://gk-press.if.ua/node/5022
Поговоримо про породи собак : Французький бульдог
Якщо одного чудового дня у вашому домі оселиться чарівне цуценя французького бульдога, то навряд чи ви коли-небудь пошкодуєте про це. Ближче познайомившись з цією дивовижною породою, ви станете шанувальником французького бульдога назавжди. Секрет «француза» криється в його неабиякому інтелекті, шармі і характері. Треба відзначити, що з кожним роком кількість любителів цих чарівних собак у світі зростає і протягом останніх років французький бульдог незмінно входить у п'ятірку найбільш популярних порід у світі.
Французькі бульдоги завоювали серця багатьох великих світу цього - відомих королів, князів, царів, письменників, акторів, співаків. Власниками французьких бульдогів були англійський король Едуард VII, цесарівна Тетяна з цесаревичем Олексієм (Романові), російський цар Ніколай II, князь Фелікс Юсупов, Марія Потоцька - відома актриса Олександрійського театру, великий російський оперний співак Федір Шаляпін, відомий французький живописець Анрі де Тулуз-Лотрек, поет Володимир Маяковський, зірка німого кіно Дуглас Фербенкс, російська балерина Ганна Павлова, Колетт - відома французька письменниця і журналістка, засновниця будинку моди Ів Сен-Лоран та багато інших.
Ця порода порівняно молода, проте достовірних даних про її походження немає. Споріднені породи - звичайно ж, англійський бульдог та мопс. Французький бульдог - середнього розміру, пропорційно й компактно складений короткошерстий собака, який має дуже оригінальну зовнішність і відважний темперамент. Характерними ознаками французького бульдога є велика масивна голова з короткою мордою, великі стоячі вуха, що за формою нагадують вуха летючої миші, і великі виразні очі. Хвіст у «француза» короткий, з характерним зламом.
На даному етапі французький бульдог - це життєрадісний, слухняний і кмітливий декоративний собака з доброзичливим характером, чудовий компаньйон для будь-якої сім'ї. Французький бульдог - улюблена собака дітей: можна бути впевненим, що він ніколи не вкусить маля. Взагалі, для французького бульдога не характерна злість до людей і тварин. «Француз» має стійку психіку, ніколи не виявляє агресію першим. Компактний розмір собаки дозволяє утримувати його в невеликій квартирі. Французький бульдог майже не гавкає. Його коротка шерсть легко вичісується, і якщо це робити регулярно, то з нею ніяких проблем не буде. Добре надається до дресирування, особливо якщо зусилля собаки заохочуються ласощами - про кмітливість і розум цієї породи ходять легенди! Потрібно пам'ятати, що "французи" схильні до алергії, бояться морозів та спеки, протягів і сонячних ударів. Взимку, на відміну від інших собак, ви не візьмете французького бульдога з собою на тривалу прогулянку за місто на лижах. Теплолюбний «француз» з більшим задоволенням зариється в м'якенькі подушки та мирно похропуватиме (особливо якщо голова лежить незручно). Французькі бульдоги практично не плавають через важку голову і потужну мускулатуру. На заході і в США клуби та особи, які займаються розведенням французьких бульдогів, запобігаючи нещасним випадкам, навіть відмовляються продавати своїх цуценят господарям, у яких у дворах є відкриті басейни.
Французький бульдог дуже темпераментний, сміливий і активний собака. Цей розумний пес не завдаватиме господареві особливого клопоту, завжди буде йому відданий.
 На фото : французький бульдог Avest Kiss Me Kiss, вл.Когутяк Світлана
кандидат в Чемпіони України
Інформація надана Івано-Франківським осередком Кінологічної спілки України «Станіславів», www.dog-if.at.ua
|
| |
| |
| ІФМО_КСУ_СТАНІСЛАВІВ | Дата: Четвер, 25.08.2011, 02:05 | Повідомлення # 15 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 1137
Статус: Офлайн
| №28 (307) 14 липня 2011 року
http://gk-press.if.ua/node/5057
Поговоримо про породи собак :
Басет-хаунд – гончак із поглядом Мадонни
Предками басет-хаунда були артезіансько-нормандські басети, завезені з Франції до Англії. Історія власне британських басетів починається з пари собак на ім'я Басет і Бель, яких у 1866 році подарував лорду Голвею його друг, француз граф де Турнон. Оскільки спершу в Англії бракувало басетів для розведення, цих собак схрещували з біглями і блад-хаундами.
Вперше басет-хаунди як окрема порода були показані в Парижі на виставці у 1863 році. Клуб любителів басет-хаундів був створений у Великобританії в 1883 році, а перший стандарт породи затверджений в 1887 році.
У перекладі з французької слово "бас" означає "низький, приземкуватий", що вказує на екстер'єр тварини, а «хаунд» - це «мисливський пес». Призначення басета - йти по кривавому сліду, власне, цю породу й було виведено для полювання на дрібну дичину. Існує непідтверджена теорія, або радше казка, про те, що з високоногими мисливськими гончаками полювали знатні люди, в той час як селянам дозволялося мати лише низькорослих собак для полювання на дрібних тварин. Басет-хаундів і тепер використовують для полювання на зайців та кроликів, на тетеруків і фазана, крім того, вони допомагають при полюванні на білку, опосума чи єнота.
Незважаючи на короткі кінцівки і значну вагу, басет легко і вільно рухається, що дозволяє йому довго гнати зайця чи будь-яку іншу дичину. Може, вам важко буде в це повірити, але басет - повноцінний гончак, він, за класифікацією FCI, належить до VI групи - «гончаки, гончаки по кривавому сліду та споріднені з ними породи». Басет-хаунд сповна наділений тими якостями, які дозволяють йому переслідувати дичину в складних умовах будь-якої місцевості. Це коротконогий собака з міцним кістяком, але його неквапливі рухи абсолютно не виглядають незграбними. Його голос - незабутній басистий рев, густий і сильний - чути здалека. Погляд у басета - м'який, виразний погляд Мадонни, так само темперамент - він ніколи не буває злобним чи боязким. Нюх басета надзвичайно гострий. Цей пес дуже витривалий і наполегливий у роботі і надзвичайно відданий господареві. За смішною, курйозною зовнішністю басет-хаунда криється невтомний мисливець з гострим розумом і благородним походженням. Кількість його «вільної» шкіри завжди приголомшує, як і довжина тіла та особливо вух. Навіть у Книзі рекордів Гіннеса є басет, довжина кожного вуха якого становить 29,2 см. Вага дорослого басета - 20-35 кг, висота у холці - 33-38 см. Окрас триколор (чорний, рудий, білий), двоколор (білий, рудий або пісочний), допускаються всі забарвлення, прийнятні у гончаків. Незвична та неординарна зовнішність цих собак на виставкових рингах додає басету особливого шарму!
Інформація надана Івано-Франківським осередком Кінологічної спілки України «Станіславів», www.dog-if.at.ua
|
| |
| |
|
